Ще зовсім недавно сонечку було важко пробитися промінням крізь хмари. Та ось виходиш іздому і мружиш очі від яскравого світла. Воно ще не припікає як слід, а тількиласкаво торкається обличчя. Це весна прийшла! Жартівниця-весна — коли, як мовуіноземну, вивчаєш погляд дорогої людини і раптом помічаєш… — природа, нібирозуміючи, піднімає келихи тюльпанів за гармонію і порозуміння.

Вона — та жінка, яку варто чекати: збирається довго, іде неспішно, проте велично і несепосмішки. Ось легкою ходою ступила на землю і завітала на традиційний, цьогоріч вісімнадцятий і вп’яте регіональний, фестиваль румунського фольклору„Марцішор”. Захід відбувся на сцені будинку творчості та дозвілля села Опришени, яке у 2018-му відзначить своє 600-ліття. Зустрічав гостей справжній ґазда, сільський голова Микола Попович. 

Заграла сюїта і фольклорний ансамбль „Датіна” та народний аматорський оркестр народної музики „Мугурел” відкрили завісу червоно-білому святу любові й чистоти,головним меценатом якого став цьогоріч Григорій Тіміш. 

Привітати присутніх у залі ведуча Марія Романюк запросила сільського голову Миколу Поповича, голову Чернівецької обласної ради, уродженця села Опришени Івана Мунтяна, народного депутата України Григорія Тіміша, генерального консула Румунії у Чернівцях Елеонору Молдован, першого заступника голови РДА Віталія Коломійця, начальника відділу культури і туризму РДА Олену Рєпіну, голову румунського товариства на Буковині ім. Міхая Емінеску, поета, публіциста, видавця Василя Бику, директора Опришенської ЗОШ та музею археології і краєзнавства імені М.Гакмана Миколу Боднарюка. Шановним гостям вручили маленькі прикраси-бутоньєрки, котрі були популярними ще за часів Римської імперії. Тоді білий і червоний символізували мир та війну. Частина румунських етнографів вважають, що червоний колір у сплетеній прикрасі — атрибут сонця, що дає силу всьому живому. Білий віщує довге життя та врожайність. У Румунії, Молдові та на Буковині марцішори носять увесь березень, а в деяких регіонах 31-го їх розвішують на квітучих фруктових деревах. Або ж, коли прилітають лелеки, їх підкидають у небо — аби щастя було крилатим.

Творчу імпрезу продовжили виступи колективів з Волоки, Грушівки, Глибоки, Чагра, Корчівців, Димки, Купки, Сучевен, Тереблече, Йорданешт, Карапчева, Тарашан, Верхніх Синівців, Станівців, Черепківців, Слобідки.

Як шовкові нитки китиць — символів свята, переплелись у заході пісенні й хореографічні виступи. Тепло душі учасників передалось теплу сердець і оплесків глядачів. За тим, що відбувалось на сцені можна було сказати, що весна вступила у свої законні права.

Лариса Дущак.

Фото автора.